З душею вбитою війною

Дівчинка йшла і гірко
Плакала, умивало горе ніжне
Личко, і небо затягнуло суму мрякою.
Подихом одним загасла свічка.
Я з тобою, любоне
Балакала, обійшла бездумно стороною.
Скільки буде ще таких
Заплаканих, витлівших
Безпомічно душею?
Може ти була йому
Сестричкою, чи коханою, чи милою женою.
Гірко плакала самотня
Голубичка із душею, витлішеною війну.